Серед пам’ятників Вінниці є об’єкти, призначення яких зрозуміле з першого погляду, а є композиції, біля яких хочеться зупинитися й роздивитися деталі. Пам’ятник Василю Стусу належить саме до другого типу. Тут немає звичного образу письменника з книжкою в руках або статичної постаті на високому постаменті. Натомість перед глядачем постає складна металева композиція, де людська фігура поєднана з великими вертикальними формами. Вона виглядає дещо тривожно і навіть напружено – і це цілком відповідає історії людини, якій присвячений монумент.
Василь Стус був поетом, перекладачем, літературознавцем і правозахисником, але для Вінниччини важливо й інше: саме тут почалося його життя. Він народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка. Родина невдовзі залишила цей край, проте географічно першою точкою біографії Стуса назавжди залишилася Вінниччина. Через багато десятиліть ім’я поета повернулося сюди у назвах міських об’єктів і в образі великого пам’ятника.
Де у Вінниці шукати пам’ятник Василю Стусу
Монумент встановлений на площі Василя Стуса, у районі Хмельницького шосе. Хорошим орієнтиром для людини, яка перебуває у Вінниці вперше, є обласна філармонія – пам’ятник знаходиться поруч із нею.
Територія відкрита, тому спеціально планувати час відвідування не потрібно. Тут немає режиму роботи чи плати за вхід. Пам’ятник є частиною міського середовища і доступний так само, як площа, на якій він стоїть.
| Що потрібно знати | Інформація |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник Василю Стусу |
| Де розташований | площа Василя Стуса, Вінниця |
| Орієнтир | Вінницька обласна філармонія |
| Коли відкритий | 23 вересня 2002 року |
| Автор скульптури | Анатолій Бурдейний |
| Основний матеріал | кована мідь |
| Висота скульптури | приблизно 5,1 м |
Якщо користуватися навігатором, достатньо шукати площу Василя Стуса. Орієнтовне положення монумента на карті – 49.23278° пн. ш. та 28.45083° сх. д.
Пам’ятник, який краще розглядати зблизька
Перше враження від монумента значною мірою створює його висота. П’ятиметрова композиція помітно витягується вгору, тому постать Стуса не губиться навіть у відкритому просторі площі.
З невеликої відстані відкривається інша сторона роботи. Стає видно, що поверхня металу навмисно не зроблена ідеально гладкою. Кована мідь має власну фактуру, нерівності та переходи. Через них світло розподіляється по скульптурі неоднаково: одні ділянки залишаються світлими, інші потрапляють у глибоку тінь.
Але найбільше впізнаваності пам’ятнику додає велика форма за постаттю поета. Вона викликає асоціацію з крилом, хоча буквального зображення крила тут немає.
І саме в цьому полягає одна з цікавих рис роботи Анатолія Бурдейного. Автор не дає глядачеві готового пояснення в кожній деталі. Металеву форму можна прочитувати як прагнення вирватися з обмежень, як рух угору або як образ свободи. Водночас її масивність створює протилежне відчуття – ніби простір навколо людини стискається.
Такий контраст значно краще відповідає долі Стуса, ніж звичайний урочистий портрет.
Хто є автором пам’ятника Василю Стусу
Скульптуру створив Анатолій Бурдейний. У практичному втіленні задуму брав участь також майстер Володимир Нінов.
Бурдейний працював не стільки над зовнішньою схожістю, скільки над характером образу. Це помітно навіть без знання мистецтвознавчих термінів. Постать не стоїть із відчуттям спокою – у ній читається рух. Вертикальні лінії додатково підсилюють це враження.
Роздивлятися роботу краще не з однієї точки. Якщо пройти навколо пам’ятника, його контури змінюються. В одному ракурсі домінує людська постать, в іншому на перший план виходить крилоподібна частина. Саме тому звичайна фронтальна фотографія передає композицію лише частково.
Від задуму до відкриття
Поява пам’ятника не була швидким міським проєктом, який придумали й реалізували протягом кількох місяців. Робота мала тривалу передісторію, а однією з практичних перешкод залишалося питання коштів.
До завершення проєкту вдалося перейти на початку 2000-х років. Саме тоді реалізація задуму отримала необхідну підтримку.
На весну 2002 року робота була вже настільки близькою до завершення, що визначили дату урочистого відкриття – 28 березня. Проте ця церемонія так і не відбулася.
Причина була зовсім не типовою для історії міського монумента. З майстерні, де тривала робота над скульптурою, викрали її фрагмент – частину голови Стуса. Завершення композиції затрималося, а заплановану церемонію довелося скасувати.
Після відновлення роботи визначили іншу дату. Пам’ятник Василю Стусу у Вінниці відкрили 23 вересня 2002 року.
Таким чином, між першою запланованою церемонією та фактичним відкриттям минуло майже пів року.
Чому Стус пов’язаний із Вінниччиною
Сьогодні Василя Стуса часто асоціюють із Донеччиною, Києвом або історією українського дисидентського руху. Однак його біографія почалася саме у Вінницькій області.
Місцем народження поета стала Рахнівка. Ще дитиною він разом із сім’єю переїхав на Донеччину. Там Стус зростав, навчався, а пізніше здобув педагогічну освіту.
Література була лише одним напрямом його діяльності. Він перекладав, писав критичні праці, працював учителем і поступово став частиною середовища української інтелігенції, яке радянська влада вважала небезпечним через незалежність поглядів.
У 1965 році відбулася подія, яка стала одним із найвідоміших епізодів його громадянської біографії. Під час київської прем’єри “Тіней забутих предків” частина присутніх виступила проти політичних арештів української інтелігенції. Стус підтримав цей протест.
Після цього тиск на нього лише посилювався.
Чому образ Стуса не зробили спокійним
Якби автор пам’ятника зобразив Василя Стуса просто з книгою в руках, така композиція розповіла б лише про одну частину його життя.
Стус двічі проходив через радянську каральну систему. Арешти, суди, заслання та табір стали частиною його біографії. При цьому він продовжував писати й не погоджувався мовчки прийняти правила, які суперечили його переконанням.
Останній період життя поета минув у таборі особливого режиму. Там у вересні 1985 року Стус помер у віці 47 років.
Лише в 1989 році його останки вдалося повернути в Україну. Разом із останками Олекси Тихого та Юрія Литвина їх перепоховали на Байковому кладовищі в Києві.
Якщо знати цей контекст, незвичайна форма вінницького пам’ятника вже не здається надмірно складною. Напруження композиції фактично продовжує розповідь про самого Стуса.
Пам’ятник Василю Стусу в цифрах і деталях
У монумента небагато декоративних елементів, які існували б лише для прикраси. Майже вся його виразність створюється формою, масштабом і матеріалом.
| Деталь | Опис |
|---|---|
| Центральний персонаж | Василь Стус |
| Скульптор | Анатолій Бурдейний |
| Висота | орієнтовно 5,1 м |
| Матеріал | кована мідь |
| Композиційний напрямок | виразно вертикальний |
| Характерна частина | велика форма з мотивом крила |
| Рік появи у Вінниці | 2002 |
Монумент також має статус пам’ятки монументального мистецтва місцевого значення. Отже, йдеться не просто про декоративний об’єкт на площі, а про частину культурної спадщини міста.
Кілька фактів, які допомагають краще зрозуміти монумент
За сухими характеристиками легко пропустити цікаві зв’язки між самим Стусом, Вінницею та історією пам’ятника:
- від народження Василя Стуса до появи присвяченого йому монумента у Вінниці минуло понад шість десятиліть;
- скульптура з’явилася саме на Вінниччині – у регіоні, з якого почалася біографія поета;
- до першої запланованої дати відкриття робота фактично не дійшла через викрадення її фрагмента з майстерні;
- замість звичного літературного атрибута на кшталт книги автор зробив основою композиції взаємодію людської постаті та складної металевої форми;
- сьогодні ім’я поета присутнє у Вінниці не лише в назві пам’ятника та площі;
- з 2016 року ім’я Василя Стуса носить Донецький національний університет, який працює у Вінниці.
Останній зв’язок особливо цікавий з огляду на біографію поета. Стус народився на Вінниччині, але формувався та навчався на Донеччині. Сьогодні університет із Донеччини, названий його ім’ям, працює саме у Вінниці.
Як краще оглянути пам’ятник
Якщо ви прийшли сюди спеціально, не поспішайте фотографувати монумент одразу з найближчої точки. Спершу краще відійти трохи далі. На відстані добре видно загальну геометрію композиції та те, наскільки сильно вона спрямована вгору.
Потім можна підійти ближче. З кількох метрів уже добре читається структура металевої поверхні, а крилоподібна частина виглядає зовсім інакше, ніж здалеку.
Ще один цікавий варіант – обійти монумент. Через його просторову будову задній та бокові ракурси не є простим повторенням фронтального виду.
На коротке знайомство достатньо близько 10-15 хвилин. Якщо ж плануєте фотографувати пам’ятник або уважніше роздивитися деталі, часу знадобиться трохи більше.
Місце Стуса в сучасній Вінниці
За роки існування монумент став звичною частиною площі, але його зміст від цього не втратив актуальності. Навпаки, біографія Стуса сьогодні читається значно ширше, ніж історія окремого літератора.
Його доля показує, наскільки дорого людині в тоталітарній державі могло коштувати небажання відмовлятися від власного слова. Саме тому в пам’ятнику настільки важливий мотив внутрішнього руху. Тут немає образу письменника, який уже став частиною далекого минулого. Скульптура залишає відчуття незавершеної боротьби.
Для Вінниці є й місцевий вимір цієї історії. Між маленькою Рахнівкою, де в 1938 році народився Василь Стус, і великою металевою композицією на міській площі лежить майже все його складне життя. Поет провів на Вінниччині зовсім небагато часу, але саме цей край став першою точкою його біографії.
Тому пам’ятник Василю Стусу у Вінниці доречно сприймати не як чергову скульптуру відомій особі, а як місце зустрічі міста з власною історією. Монумент не переказує біографію поета буквально. Він працює інакше: змушує спочатку звернути увагу на дивну форму, потім зацікавитися людиною, яка стоїть у центрі композиції, і вже через неї відкрити значно більшу історію про свободу, переконання та ціну за право залишатися собою.
