Вінниця має незвичайно багато пам’ятних місць, пов’язаних із Миколою Пироговим. Причина не лише у світовій відомості хірурга. Для міста він був реальною історичною постаттю – жив у садибі “Вишня”, працював, приймав хворих і залишив після себе настільки помітний слід, що пам’ять про нього закріпилася одразу в кількох частинах Вінниці.
Тому шукати в місті один головний “пам’ятник Пирогову” було б неправильно. Його образ можна побачити на початку вулиці Пирогова, біля обласної лікарні, на території медичного університету та в музеї-садибі “Вишня”. Окреме місце займає меморіальна стела біля садиби, де портрет ученого поєднаний із присвятою, що нагадує про гуманітарний напрям його діяльності.
Ці об’єкти з’являлися в різний час і створювалися з різним задумом. Десь Пирогов постає у повний зріст, десь його образ переданий традиційним погруддям, а в одному випадку портрет стає частиною монументальної стели. Саме тому пам’ятки Пирогову у Вінниці цікаво розглядати окремо – з власною адресою, історією появи, авторством та художніми особливостями.
Великий пам’ятник Миколі Пирогову на початку вулиці Пирогова
Якщо потрібен саме головний міський пам’ятник Миколі Пирогову у Вінниці, шукати його варто на початку вул. Пирогова. Для навігації зручно використовувати орієнтир вул. Пирогова, 1. Це відкрита зелена ділянка біля початку однієї з важливих міських вулиць, тому висока кам’яна постать добре помітна ще до того, як людина підійде безпосередньо до монумента.
Його встановили не відразу після смерті лікаря. Пам’ятник з’явився майже через дев’яносто років – у 1971 році. Урочисте відкриття відбулося 28 червня. Над скульптурою працювали Наталія Дерегус і Лідія Сабанєєва, а архітектурну частину створив Анатолій Корнєєв.
Автори обрали для Пирогова не портретне погруддя, яких у Вінниці вже було декілька, а значно масштабніший формат. Лікаря висікли у повний зріст. Разом з основою композиція має висоту приблизно 5,8 м. Матеріалом став граніт – він одночасно використаний як конструктивна основа і як важлива частина зовнішнього характеру монумента.
Пирогов стоїть майже фронтально. Його фігура важка, спокійна, без театрального руху. Одна рука підведена до верхньої частини тулуба, друга опущена. Одяг утворює великі кам’яні площини, тому здалеку спочатку сприймається загальний силует, а вже зблизька можна роздивитися обличчя та дрібніші деталі.
Цікавий момент – відсутність очевидних медичних атрибутів. Біля фігури немає скальпеля, аптечних символів, книжок чи зображення операційної. Людині, яка нічого не знає про Пирогова, професію героя композиція фактично не пояснює. Автори зробили інший акцент – перед глядачем не сцена з роботи хірурга, а самостійний портрет людини в монументальному масштабі.
Місце теж обрали вдало. Фактично Пирогов “зустрічає” людину на вулиці власного імені. Завдяки цьому монумент має зрозумілий зв’язок із міською топонімікою, а не виглядає випадково встановленою скульптурою.
Сьогодні споруда охороняється як пам’ятка монументального мистецтва національного значення. У державному обліку вона має номер 020004-Н.
Що відомо про пам’ятник
| Характеристика | Дані |
|---|---|
| Місце | початок вул. Пирогова |
| Орієнтир | вул. Пирогова, 1 |
| Відкриття | 28 червня 1971 року |
| Скульптори | Наталія Дерегус, Лідія Сабанєєва |
| Архітектор | Анатолій Корнєєв |
| Матеріал | граніт |
| Загальна висота | близько 5,8 м |
| Тип композиції | фігура в повний зріст |
| Охоронний номер | 020004-Н |
Пам’ятник Пирогову на території обласної лікарні
Біля Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова знаходиться зовсім інший об’єкт. Адреса самої установи – вул. Пирогова, 46. На картах точка пам’ятника іноді прив’язується до сусідньої нумерації, тому при пошуку простіше вводити назву лікарні, а не номер найближчого будинку.
Цей пам’ятник цікавий передусім своїм віком. Його історія почалася тоді, коли великого лікарняного комплексу тут фактично ще не існувало.
У 1910 році минуло сто років від народження Миколи Пирогова. У Вінниці ювілей вирішили відзначити не тільки урочистими заходами. З’явилася ідея створити медичний заклад, який носив би ім’я хірурга. Під майбутнє будівництво визначили земельну ділянку.
Саме тут у листопаді 1910 року з’явився пам’ятний знак. Його композиція була досить простою: великий камінь став основою для скульптурного портрета Пирогова. Спочатку погруддя було гіпсовим.
Через це сучасну фотографію не можна сприймати як точне зображення того, що побачили вінничани понад сто років тому. Пам’ятник пережив зміни, і скульптурна частина в різні періоди його існування була не однаковою.
Згодом тут з’явилося бронзове погруддя. З ним пов’язана ще одна цікава сторінка – образ Пирогова створювався на основі скульптурного портрета Іллі Рєпіна. Тому в популярних описах можна зустріти формулювання, що автором пам’ятника був Рєпін. Воно потребує уточнення: знаменитий художник пов’язаний саме з портретною моделлю Пирогова, тоді як весь пам’ятний знак у тому вигляді, в якому він сформувався протягом десятиліть, не варто приписувати одній людині.
Є у цього погруддя й майже детективна частина біографії. Історичну бронзову скульптуру викрадали, причому не один раз. Після повернення цінного оригіналу залишати його просто неба стало ризиковано.
У 2012 році до роботи залучили вінницького скульптора Володимира Овраха та його синів Андрія і Романа. Історичне погруддя відреставрували та використали для створення форми. Для вуличної композиції виготовили копію, а оригінал отримав безпечніше місце зберігання у приміщенні лікарні.
Тому перед будівлею сьогодні знаходиться не той самий бронзовий екземпляр, який стояв тут десятиліттями. Зовнішня скульптура відтворює його вигляд.
Сам постамент теж не схожий на звичайну архітектурну тумбу. Це великий нерівний кам’яний масив, над яким піднімається погруддя. Внизу міститься окрема площина з написом. Завдяки природній фактурі каменю пам’ятник легко відрізнити і від університетського погруддя, і від великої гранітної постаті Пирогова.
Погруддя Миколи Пирогова біля медичного університету
Наступна адреса – вул. Пирогова, 56. Тут розташований Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, а на його території – ще одне погруддя вченого.
Якщо лікарняний пам’ятник має складну історію перебудов і замін, університетська композиція значно лаконічніша. Вона створювалася як пам’ятник для навчального середовища і за характером нагадує традиційні монументи на територіях університетів та наукових установ.
Відкриття відбулося 12 грудня 1968 року під час Пироговських читань. Таким чином, цей пам’ятник старший за велику постать на початку вул. Пирогова, хоча через її розміри та центральніше розташування може виникати протилежне враження.
У матеріалах Наукової бібліотеки ВНМУ автором погруддя вказаний скульптор Д. Фішер. Для цієї пам’ятки трапляються розбіжності щодо атрибуції в різних каталогах, тому для інформаційної сторінки найдоречніше спиратися саме на дані профільної установи.
Пирогов тут показаний до грудей. Портрет встановлено на високій прямокутній основі, що компенсує невеликі розміри самої скульптури. Якщо біля лікарні погруддя ніби виростає з нерівної кам’яної брили, то університетський варіант побудований на геометрії – вертикальний постамент, чіткий силует і симетрична постановка.
Місце для нього також не випадкове. Пам’ятник знаходиться серед корпусів закладу, який готує медиків і носить ім’я Пирогова. Через це скульптура існує тут не стільки як туристична точка, скільки як елемент університетського простору.
Саме це погруддя добре показує, чому не варто об’єднувати всі вінницькі пам’ятники Пирогову одним коротким описом. У кожного своя функція. Міський монумент розрахований на великий відкритий простір, лікарняний знак зберігає історію самої установи, а цей об’єкт пов’язує ім’я Пирогова насамперед із медичною освітою.
Пам’ятник Пирогову в садибі Вишня
Якщо рухатися далі вулицею Пирогова, ще один важливий об’єкт знаходиться за адресою вул. Пирогова, 155 – на території Національного музею-садиби М. І. Пирогова. Для окремих складових історичного комплексу в реєстрах також використовується номер 155а.
Це найбільш особисте місце серед усіх перелічених. Пам’ятник встановлений не просто біля установи, яка отримала ім’я Пирогова через багато років. Він знаходиться у Вишні – садибі, безпосередньо пов’язаній із життям ученого.
Погруддя встановили у 1947 році, коли для відвідувачів відкрили музей-садибу. Скульптуру створив І. Крестовський, а архітектурне оформлення пов’язане з А. Крейчі.
Тут немає спроби змагатися масштабом із великими міськими монументами. Бронзовий портрет поставлений на гранітну основу, а вся композиція вписана у паркове оточення. Такий розмір цілком логічний: пам’ятник є частиною меморіального ансамблю, а не його єдиним центром.
Навколо знаходяться значно важливіші для розуміння біографії Пирогова речі – садиба, де він мешкав, історичне оточення маєтку та пов’язані з ним меморіальні об’єкти. Тому скульптура тут працює майже як портрет господаря місця.
Є й хронологічна деталь, через яку саме це погруддя заслуговує окремої уваги. Воно з’явилося раніше за університетський пам’ятник 1968 року та великий монумент 1971 року. Отже, після Другої світової війни саме музейна садиба стала одним із перших місць, де у Вінниці сформували окремий скульптурний образ Пирогова.
Пам’ятна стела Миколі Пирогову біля входу до садиби “Вишня”
Окрім погруддя Миколи Пирогова, на території музею-садиби “Вишня” є ще один меморіальний об’єкт, який легко пропустити, якщо зосередитися лише на скульптурних пам’ятниках. Біля в’їзних воріт встановлена велика пам’ятна стела, присвячена Пирогову як ученому, громадському діячеві та людині, діяльність якої тісно пов’язана з розвитком допомоги пораненим. Стелу встановили у 1972 році.
На відміну від погруддя 1947 року, ця композиція не намагається відтворити постать ученого об’ємною скульптурою. Основою є масивна прямокутна гранітна плита, піднята над землею на двох кам’яних опорах. Праворуч розташований мідний рельєфний портрет Пирогова. Обличчя виконане великими геометризованими площинами, тому портрет виглядає суворим і добре читається навіть на відстані. Ліворуч від тексту міститься знак хреста, який одразу задає тему всього меморіалу.
Автором архітектурного рішення стели був А. К. Непорожній. Напис виконаний накладними бронзовими літерами. У ньому Пирогова вшановують як ученого й громадського діяча та пов’язують його ім’я з Товариством Червоного Хреста. Саме цей напис пояснює, чому поруч із портретом з’явився хрест: пам’ятний знак акцентує не стільки на приватному житті Пирогова у Вишні, скільки на гуманітарній складовій його діяльності.
Водночас формулювання на історичній стелі про Пирогова як “основоположника Общества Красного Креста” краще сприймати саме як частину меморіального напису свого часу, а не буквально переносити його до сучасного історичного опису. Значення Пирогова для військової медицини та організації допомоги пораненим справді було великим. Ще під час Кримської війни він працював із сестрами милосердя Хрестовоздвиженської громади, а пізніше брав участь у роботі, пов’язаній із діяльністю Червоного Хреста.
Для відвідувача стела фактично виконує роль вступу до меморіального простору садиби. Вона розташована біля в’їзних воріт, тоді як далі на території можна побачити будинок Пирогова, аптеку, парк та окреме погруддя вченого. Тому стелу і погруддя не варто подавати як один пам’ятник – це два самостійні меморіальні об’єкти, створені в різні роки та з різним художнім задумом.
| Характеристика | Відомості |
|---|---|
| Назва | Пам’ятна стела Миколі Пирогову |
| Розташування | біля в’їзних воріт музею-садиби “Вишня”, вул. Пирогова, 155 |
| Рік встановлення | 1972 |
| Автор архітектурного рішення | А. К. Непорожній |
| Основний матеріал | граніт |
| Портрет | мідний рельєф |
| Напис | накладні бронзові літери |
| Кому присвячена | Миколі Івановичу Пирогову |
| Основна тема | наукова, громадська та гуманітарна діяльність Пирогова |
Адреси, автори та дати пам’ятників Пирогову у Вінниці
Пам’ятні об’єкти, присвячені Миколі Пирогову, розташовані переважно вздовж одного міського напрямку – від початку вулиці Пирогова до садиби “Вишня”. Вони суттєво відрізняються за віком і художнім рішенням: серед них є монументальна постать у повний зріст, кілька погрудь і окрема меморіальна стела.
| Пам’ятник | Де шукати | Рік | Автори |
|---|---|---|---|
| Пам’ятник Пирогову в повний зріст | початок вул. Пирогова, орієнтир – будинок №1 | 1971 | Н. Дерегус, Л. Сабанєєва; архітектор А. Корнєєв |
| Пам’ятний знак біля обласної лікарні | вул. Пирогова, 46 | історія об’єкта починається 1910 року | портретний образ пов’язаний із роботою Іллі Рєпіна; сучасну копію виготовляли В. Оврах із синами |
| Погруддя біля медичного університету | вул. Пирогова, 56 | 1968 | Д. Фішер – за матеріалами Наукової бібліотеки ВНМУ |
| Погруддя в музеї-садибі “Вишня” | вул. Пирогова, 155 | 1947 | скульптор І. Крестовський; архітектор А. Крейчі |
| Пам’ятна стела Миколі Пирогову в садибі “Вишня” | біля в’їзду на територію музею-садиби, вул. Пирогова, 155 | 1972 | архітектор А. К. Непорожній |
Що варто знати перед оглядом пам’ятників
Якщо мета – побачити не одну скульптуру, а пройтися місцями Пирогова у Вінниці, їх зручно сприймати як своєрідний маршрут. Від центральнішої частини міста він поступово веде вздовж вул. Пирогова до Вишні, де зосереджено одразу кілька об’єктів, пов’язаних із життям і пам’яттю про хірурга.
Спочатку зустрічається великий пам’ятник 1971 року, де Пирогова зображено у повний зріст. Далі розташована обласна лікарня з одним із найстаріших пам’ятних знаків ученому, а неподалік – медичний університет з окремим погруддям. Завершується цей напрямок садибою “Вишня”. Тут варто шукати вже не один, а два різні меморіальні об’єкти: погруддя Пирогова 1947 року та встановлену пізніше пам’ятну стелу.
Стела 1972 року помітно відрізняється від решти пам’ятників. Замість окремої об’ємної скульптури тут використано велику прямокутну плиту з рельєфним портретом Пирогова, хрестом і меморіальним написом. Тому її легко відрізнити від погруддя, яке також знаходиться на території садиби.
Є кілька деталей, які допомагають не переплутати об’єкти:
- великий пам’ятник 1971 року – Пирогов зображений у повний зріст;
- біля обласної лікарні погруддя встановлене на масивній нерівній кам’яній брилі;
- біля медичного університету погруддя стоїть на високому геометричному постаменті;
- у садибі “Вишня” розташоване окреме бронзове погруддя на гранітному постаменті;
- пам’ятна стела у Вишні має зовсім іншу форму – це широка прямокутна плита з рельєфним портретом Пирогова, меморіальним написом і знаком хреста.
Таким чином, у межах такого маршруту можна побачити не просто кілька повторень одного образу. Кожен об’єкт показує свій спосіб увічнення Пирогова – від традиційного портретного погруддя до великого міського монумента та меморіальної стели.
